Гігантські зірки виявилися парами

11/07/2009

Американські астрофізики встановили, що деякі перші у Всесвіті зірки насправді були подвійними. Про це повідомляє New Scientist, а стаття учених з'явилася в журналі Science.

В рамках дослідження учених цікавили процеси формування перших зірок у Всесвіті (традиційно вони називаються зірки популяції III). Для цього учені використовували комп'ютерну модель процесів зореутворення, які відбувалися в заповненому переважно гелієм і воднем космосі всього через 20 мільйонів років після Великого Вибуху. Астрофізики моделювали часовий проміжок тривалістю 190 мільйонів років.

Всього учені запускали свою модель п'ять разів з різними початковими умовами. В результаті в одному випадку їм вдалося виявити, що замість звичних гігантів масою 140-260 сонячних (саме стільки "важили" перші зірки) з тієї ж хмари водню і гелію може формуватися пара зірок. Учені відзначають, що нічого подібного в раніших симуляціях не спостерігалося.

За словами дослідників, нова схема дозволяє вирішити один з парадоксів космології. Річ у тому, що висока маса перших зірок повинна була призводити до протікання усередині них досить екзотичних реакцій за участю матерії і антиматерії. В результаті після загибелі в космічний простір повинна була викидатися велика кількість важких елементів з парним числом протонів в ядрі, наприклад, нікелю. А значить, такі елементи повинні бути поширенішими в космосі, ніж елементи з непарним числом протонів. Проте нічого подібного не спостерігається.

Дослідники відзначають, що якщо частина перших зірок була подвійними системами, то маса кожного з компаньйонів була порівняно невеликою, тому ніяких екзотичних реакцій в них не відбувалося. Таким чином, нове відкриття дозволяє теоретично усунути цей парадокс. При цьому, однак, дослідники поки що не в змозі назвати частку подвійних зірок в популяції III. За їх словами, вона повинна бути більше п'яти відсотків і менше п'ятдесяти.

Нова робота була сприйнята науковим співтовариством в цілому позитивно. Багато фахівців, проте, відзначають, що нова теорія частково суперечить поширеності масивних чорних дір у ранньому Всесвіті. Річ у тому, що у разі гравітаційного колапсу обох зірок в парі діри, що утворилися, швидше за все не зіллються: їх гравітаційна взаємодія викине одну з них за межі системи.

Крім того, деякі фахівці пропонують альтернативне пояснення відсутності великої кількості того ж нікелю. За їх словами, зараз астрономи переважно спостерігають зірки з невеликим вмістом важких елементів (їх легше вивчати), а бракуючі елементи можуть "ховатися" в світилах з іншим складом.

Повернутися до списку публікацій



Останні новини

Статті

Попередні публікації