Науковий світ

 

28/04/2009

 

Астрономи звинуватили зірки в "поїданні" екзопланет

 

Звезда, поглощающая планету, глазами художника. Иллюстрация NASAАстрономи побудували нову модель, яка доводить, що екзопланети, розташовані поблизу зірок, можуть падати на свої світила. Стаття дослідників з'явиться в журналі The Astrophysical Journal, а її препринт доступний на сайті arXiv.org. Короткий виклад роботи приводиться на сайті Університету Вашингтона.

 

В рамках дослідження астрофізики вивчили дані про велику кількість відкритих на сьогодні екзопланет. В основному їх цікавили тіла, знайдені транзитним методом, які розташовуються поблизу своїх світил. Із спостережень відомо, що існує нижня межа радіусу орбіти, ближче за яку екзопланети не зустрічаються (близько 0,017 відстані від Землі до Сонця). Метою дослідників було пояснення особливостей орбіт цих об'єктів.

 

Ученим вдалося показати, що у результаті взаємодії різних чинників планета може опинитися дуже близько від зірки, і та її поглинає. Потенційною жертвою учені наводять як приклад недавно відкриту планету COROT-Exo-7b. Цей об'єкт обертається навколо своєї зірки на відстані менше 0,017 астрономічної одиниці (яка рівна усередненій відстані від Землі до Сонця). Розрахунки дослідників показують, що ця планета буде поглинена зіркою приблизно через мільярд років.

 

За словами дослідників, життя подібних екзопланет протікає таким чином. Спочатку планета утворюється з протопланетної туманності достатньо далеко від зірки (згідно сучасним теоріям, близько їй це заважає зробити випромінювання світила). Потім через взаємодію із залишками пилу, який уповільнює рух планети, радіус орбіти небесного тіла поступово зменшується. Якщо він досягає критичного значення, то в гру вступають приливні сили, які і призводять до загибелі другої.

 

Для планет, що знаходяться поблизу зірок, відомі і інші ефекти. Так, недавно астрофізики довели, що планети, які знаходяться поблизу світила, можуть втрачати масу під впливом потоків заряджених частинок, що випускаються зіркою. За розрахунками астрономів, ця втрата може становити майже 25 відсотків. Зокрема, йдеться про небесні тіла, розташовані на відстані в 0,06 астрономічної одиниці.